* * *
Ти дав мені очі,
щоб ними обняв
світ без червоточин,
кривавих забав.
Ти дав мені вуха
не задля зловтіх, –
щоб музику слухав
галактик твоїх.
Та доля недбало
ішла по ножах.
І все, що надбав я, –
це захват і жах.
При жорнах млинових
став білим, як мельник.
Хапаюсь за слово,
немов потопельник.
Дивує й ляка мене
світ протиборний
і словом-двокаменем
кришиться з горла.
04.06.2002
Дані опрацьовуються...