Цієї ночі в місячнім саду…

Груїчева: Ні, не буде сього,
я не дам тебе на поталу сій упириці…
(Леся Українка. «Блакитна троянда»)

 

Цієї ночі в місячнім саду
Червоночорні рожі — як стигмати.
І безшелесну я почув ходу —
То надійшла моя покійна мати.

 

І голосом ясної тишини
Вона казала: — Схаменися, сину,
Звільнися од солодкої мани,
Яка тебе провадить до загину.

 

Ти взяв її — як хрест на рамена́
І думаєш, що це тобі під силу.
Не білий парус у житті вона,
А чорний камінь на мою могилу…

 

Щось доторкнулось до мого чола
У нереальну місячну годину,
Незрима постать тихо відійшла,
Лише здаля почулось: — Сину, сину!..

 

Я не послухав…

Травень 22, 2016, 20:59
Кількість переглядів - 28
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)