Це не день умирає на овиді…

Це не день умирає на овиді,

Бо не стало б і тисячі днів

Для такої кривавої поводі,

Для таких пурпурових вогнів.

 

Хто ж побореться з ніччю хмурою?

І пощо вже якась боротьба? —

З гуманізмом, проґресом, культурою

Догорає стара доба.

 

І, забуті в далекій гавані,

Ми плекаєм романтики хміль,

Щоб за радощі наші удавані

Заховати глибокий біль.

 

І, як хмари криваво-розхристані

Заливає смертельна тьма —

Споглядаєм з останньої пристані,

Звідки виходу більше нема.

Грудень 20, 2015, 15:19
Кількість переглядів - 4
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)