3. Третю ніч напосілася мжичити…

Третю ніч напосілася мжичити
Остогидло-занудлива мла.
Хоч би щастя в кого позичити
Або вкрасти жарину тепла!

 

Відпровадив тебе до порога я
І саму залишив, саму.
Та й подавсь несвоєю дорогою
В безпросвітню, безвихідну тьму.

 

Чаклуном би тепер, чорнокнижником
Крізь зачинені двері пройти.
Як там спиться під легким ліжником?
Чи не змерзла, буває, ти?

 

Може, подушку треба поправити?
Чи змінити поставу руки?
І не хочуть тебе зоставити
Непокірні мої думки.

 

А за містом, мов чудом розвіяна,
Осоружна розтанула мла.
Чорна грядка, від тебе засіяна,
Пробудилася і проросла.

 

Металево під місяцем світяться
Кипариси, мімози, дуби.
І бузкові намоклі китиці
Мов нахохлені сплять голуби.

 

Евкаліпти — неначе збудовані
Між землею і небом мости.
І, як лебеді в місячній повені,
Білі яблуні хочуть пливти.

 

Але завжди щось труїть, зурочує
Бідну радість мою земну:
І чому бо цієї ночі я
Залишив тебе зимну й одну?

 

І вже стеле холодні пелени,
Сліпить очі настирлива мзга.
І мій дім, де так світло і зелено,
Нерозвійний туман обляга.

 

1968

Травень 27, 2016, 23:52
Кількість переглядів - 13
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)