Потребували тут діди й онуки
Давновідомих образів і тем:
І раз-у-раз Едіп ставав царем,
Провадила дочка сліпця за руки,
Ерінії сичали, мов гадюки,
Каліку підмовляв Неоптолем…
А з моря визирали каменюки,
Що їх жбурляв у гніві Поліфем.
Та вже не чуть Орестових Еріній,
І простір вод — такий прозоро-синій,
Така яскрава радість буйних зел,
Що, з блідістю прозоро-восковою,
Підземна квітка смерти — асфодел
Тепер здається квіткою живою…
4.ІV.1989
Прим. Каліка — Філоктет з однойменної трагедії Софокла. Асфодел — див. поезію Миколи Зерова «В сірій імлі попідземній…».