Там, де спить в рожевому полоні
Повний квітів, незабутній сад,
Де троянди білі і червоні
І ясминів ніжний аромат,
Де веселка розцвітає в росах,
Де хмаринки, як прозорий дим —
Тільки посох, мій дорожній посох,
Зіставався чорним і сухим.
А тепер іду я крізь пустині.
Далина безлюдна і німа,
І ніде переді мною нині
Ні билинки свіжої нема.
Навкруги піски непереможні,
Жовте коло, мертве і пусте.
Тільки посох, посох мій дорожній
Голубими квітами цвіте.