Коли кондор на старість осліпне
Від безмір’я земної краси,
Він могутні крила розіпне,
Наче смерти важкі паруси.
І летить у захмарні безмежжя,
У осяяну сонцем пратьму,
Понад гори, міста й узбережжя,
Що не бачити їх йому.
А вгорі він згортає крила,
І в найглибшу з гірських щілин,
Ніби чорна камінна брила,
З високости падає він.
23.ІV.1975