* * *
Стрічала м’яко, твердо стеле,
усе на ті ж ступа граблі.
Гуляють в небі мертві села,
вже незалежні від землі.
Струхлявіло державне берло,
а ті, хто серцем не прочах,
бадьоро плачуть:
«Ще не вмерла…»,
хоч вимирає на очах.
І поривається з відчаю
за скам’янілий небосхил,
де мертві села кружеляють
над сиротинцями могил.
Дані опрацьовуються...