Степе, серце України…

* * *

Степе, серце України,

грім копит, шаблі.

Нерозгадані таїни,

голосні жалі.

 

Не струснуть повтором драми

пірначі й шлики.

Міцно сплять під полинами

шабельні віки.

 

Не горить і цвіт горицвіт,

жайвір не співа.

Де твій чепчик? Тільки сниться,

степе, сон-трава.

 

Тільки п’яну тінь волочить

звироднілий псих

повз забиті навхрест очі

хат глухонімих.

 

Що йому із хмелю дріжджі –

Січ та Чигирин?

І стоїть на роздоріжжі

дурнуватий син.

 

Комнезамівські руїни,

мертва глушина.

Степе, серце України,

золота мана.

Липень 21, 2018, 19:34
Кількість переглядів - 4
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)