Старість — це повернення до того…

* * *

                                             А. Дімарову

Старість — це повернення до того,
звідки починалася дорога:
до імли, вологи, де в корчах
тяжко билась плоть дітородяща,
та, з якої виповз ти, як з хащі,
і несамовито закричав.

 

Ти кричав від самоти і страху,
мовби втаємниченим чуттям
здогадався про повільну страту,
що її наречено життям,
й здогад ще в твоєму безіменні
шарпав криком крихітні легені.

 

Осінь, дощ…
тумани ходять боком,
втупишся сльозоточивим оком
і вжахнешся — це ж було колись…

Тільки ти тепер вповзаєш в хащу,
в землю, в плоть її живородящу,
в материзну, у пліву і слизь.

 

(З книги “Читання попелу”, 2007)

Грудень 21, 2015, 0:09
Кількість переглядів - 27
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)