Соснам сон сумний сьогодні сниться.
Жовтим листям стежку замело.
Висихає лісова криниця,
Заникає світле джерело.
Глибше, далі мусимо копати
Десь під дубом чи трухлявим пнем,
Поки сталлю гострої лопати
Потаємну жилу перетнем.
І тоді прорветься на свободу
Хтось підземний струменем брудним,
І пізніш ми будем пити воду,
На коліна ставши перед ним.
О, невже бажать нової рани.
Скручених і перетятих жил,
Щоб із серця вирвався багряний
Свіжий струмінь
світлих творчих сил?