Сонет («Лікуючи мене від марних снів…»)

Лікуючи мене від марних снів,

Від мрій про щастя у своїй паланці,

Від сподівань, що висловив я вранці, —

Ти ввечорі не шкодувала слів,

 

Щоб я про тебе й думати не смів,

Що ти достойна кращого обранця,

Що маєш ти коханця… Так, коханця! —

І в тонких ніздрях роздувався гнів.

 

У молодечій, запальній каварні

Поети і художники почварні

Гули, як бджіл сполохана сім’я.

 

Я слухав посміхаючись, недбало,

І все в мені тремтіло і співало,

Бо я вже знав, що ти — моя, моя!

Травень 22, 2016, 20:50
Кількість переглядів - 10
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)