Сонет із кодою

Мав сніг іти, але чомусь не йде.
Напевно, лінь зриватися й летіти,
Моститися на голі чорні віти,
На тло дахів, кратчасте і тверде.

 

Чи страшно впасти так, не знати де,
Щоб розхапали й потоптали діти,
Встелити ложе хідника немите,
Де сіра тьма жебрачкою бреде.

 

Думки мої! І ви не йдіть нікуди,
Щоб не топтали, не бруднили люди
Холодної, ясної чистоти.

 

І ти, надіє, лямпу не світи:
Найкраще непомітно відійти,
Ні визнання не стрівши, ні огуди…

 

Вже все було. Нічого вже не буде.

22.І.1972–13.ІХ.1976

Травень 24, 2016, 9:58
Кількість переглядів - 20
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)