Сонет («А що, якби піти в далекі дюни…»)

А що якби піти в далекі дюни

Саме тепер, як ніч така глуха,

Коли киплять і плещуться буруни

І стоголосий стогін не стиха.

 

Але ця тьма, холодна і лиха,

Вливає в груди щось ясне і юне.

А шпага вітру креслить гострі руни,

Які й богів хоронять від гріха.

 

І увіллється в серце Божа сила,

І за плечима розів’ються крила,

І семимильним стане кожен крок.

 

Твоя рука сувої хмар розсуне,

І по лощинах відіб’ють лагуни

Криштальність непогашених зірок.

 

Січень 1969

Villa Gesell

Травень 22, 2016, 20:11
Кількість переглядів - 3
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)