А що якби піти в далекі дюни
Саме тепер, як ніч така глуха,
Коли киплять і плещуться буруни
І стоголосий стогін не стиха.
Але ця тьма, холодна і лиха,
Вливає в груди щось ясне і юне.
А шпага вітру креслить гострі руни,
Які й богів хоронять від гріха.
І увіллється в серце Божа сила,
І за плечима розів’ються крила,
І семимильним стане кожен крок.
Твоя рука сувої хмар розсуне,
І по лощинах відіб’ють лагуни
Криштальність непогашених зірок.
Січень 1969
Villa Gesell