Сонет («Така глуха і безпросвітна втома…»)

Така глуха і безпросвітна втома.

Шукаєш марно й не знаходиш рим,

І думка розпливається, мов дим,

Коли горять не дрова, а солома.

 

Та є в душі — мені лише відома —

Таємна скринька з іменем твоїм,

Де під замком секретним, потайним

Полуменіє радість незникома.

 

І мов світанок — чорний плис ночей

Отак зненацька візьме й перетче

Узорами грезету золотого, —

 

Так, не знайшовши образів і рим,

Я, дотиком оживлений твоїм,

Уже зіткав тобі сонет — з нічого.

Травень 22, 2016, 19:37
Кількість переглядів - 22
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)