За добро, що робив я на світі,
За усі мої муки й жалі
Я воскресну в тридцятім столітті
І пройдусь по коханій землі.
По степах золотих і безкраїх,
Де страждаю, люблю і живу,
Де душа, наче птах, завмирає,
Коли падає тінь на траву.
Не реліктом, не родичем бідним,
Що з далеких доріг заблукав, –
Я прийду до вас гордо і гідно,
Бо для вас я цю землю плекав…
Врятувавши її від пожежі
І утвердивши братство земне,
Ви в оцім подніпровськім безмежжі
Обніміть, наче брата, мене.
Здавалось, ми пливем в човні
По молодому житу,
І ще веселі наші дні
Й на чвертку не прожито.
І озивається десь птах,
І бджоли мед спивають,
І перепілки у житах
Весільної співають.
Горять волошки на межі,
І небо хмари ніжить.
А в балці вже кують ножі,
Якими нас заріжуть.
Дані опрацьовуються...Ви мусите увійти, щоб коментувати.