Тут білий вівтар кельтської святині,
Залишений з непам’ятних століть,
За скриньку для відпадків править нині
Туристам, що проходять іногідь.
Давно забито і забуто браму,
Якою йшли молитись королі
І першою зайшла колись до храму
Крімгільда — цвіт бурґундської землі.
Впритул до храму — кран новобудови:
Углиб і вгору хмаросяг росте,
Щоб непорушні зрушити основи
І заступити видиво святе.
А ми з тобою тінями з туману,
За тим, що гине, несучи журбу, —
Із почету цариці Теофану
Як трапили ми, власне, в цю добу?
Прим. Згідно з «Піснею про Нібелюнґів», сварка поміж Брюнгільдою та Крімгільдою (кому з них належить увійти першою) виникла у брамі Вормського собору; у старій версії, що її зберегла «Саґа про Волсунґів», сварка поміж Брюнгільд та Ґудрун спалахнула під час купання. Теофану (950?–991) — високоосвічена візантійська цісарівна, дружина імператора Зах.-Римської імперії Оттона II (955–983), мати Оттона III (980–1002) і реґентка за його дитинства.