Скоро півроку, мабýть…

Скоро півроку, мабýть, раз-у-раз переслідує вперто

Спогад той самий мене.

 

Тінявий, темний горіх, а під ним — помаранчі і рози

В місячнім теплім саду.

 

Ось прямокутник ясний лягає з вікна на підлогу,

Ти — наче статуя в нім.

 

Місяць, безсмертний Хірам, відлив з найчистішого срібла

Білу твою наготу.

 

Пігмаліонове чудо — здалося мені на хвилину —

Сталося тут навпаки.

 

Тож не здивують мене відтепер Ермітажі і Люври

Скарбами древніх скульптур.

 

Бо показав мені статую кращу, дорожчу, святішу

Місяць, безсмертний Хірам.

Травень 22, 2016, 20:04
Кількість переглядів - 3
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)