Вечірній пруг, як скіфська гривна шийна
Із оленем на золотім пруту.
Озвись мені, як зацвіте шипшина,
Я сам в тобі тим цвітом зацвіту.
Віки зітхають із могильних штолень,
Віки мені гукають:
— О-го-го-о-о! —
А я і сам стою, як скіфський олень
І все чекаю голосу твого.
Озвись мені! У тузі шерхнуть луки,
І сивий дим встає із ковили.
І в мене вже націлені всі луки
Всіх поколінь, що степом протекли…
Конає обрій. Ніч запорошила
Гірку сльозу мені в моїм очу.
Озвись мені, як зацвіте шипшина, —
Я три життя за згук той заплачу.
Дані опрацьовуються...