Це острів Квітів, що в старі віки
(Про них уже і пам’ять скоро згине)
Знайшли зненацька кельтські моряки,
Шукаючи Блаженної країни.
Блакитні огірошника зірки,
Густочервоний спалах конюшини —
В суцільну квітку пагорби й долини
Зливаються в очах оддалеки.
Вогні алое, китиці ґліциній,
Шпичак шавлії фіялковосиній,
До неба знесений аґави цвіт
І ганусу стеблини жовтоквіті —
Чи відтворились ви у давнім міті,
Чи, може, вас створив цей самий міт?
2.ІV.1989