Сіцілія ІІ

Це острів Квітів, що в старі віки
(Про них уже і пам’ять скоро згине)
Знайшли зненацька кельтські моряки,
Шукаючи Блаженної країни.

 

Блакитні огірошника зірки,
Густочервоний спалах конюшини —
В суцільну квітку пагорби й долини
Зливаються в очах оддалеки.

 

Вогні алое, китиці ґліциній,
Шпичак шавлії фіялковосиній,
До неба знесений аґави цвіт

 

І ганусу стеблини жовтоквіті —
Чи відтворились ви у давнім міті,
Чи, може, вас створив цей самий міт?

2.ІV.1989

Травень 28, 2016, 13:40
Кількість переглядів - 9
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)