Безводної ріки пустий фарватер,
На ньому з квітів золотий покров.
Тут несмаку ніколи б не знайшов
Природи щонайтонший деґустатор.
Ледь-ледь куриться Етни білий кратер.
А в прохолоднім присмерку церков
Суворий візантійський Пантократор
Нічим не промовляє про любов.
Та опромінює похмурі лики
Мозаїчний Христос із Чефалю:
Увесь — непроминальне і велике,
Усеохопне і святе Люблю.
…Сліпучий день. Сумирний шум прибою.
Вгорі блакить. Блакить перед тобою…
Аґрідженто, 30.ІІІ.1989
Прим. Чефалю — невеличке місто на півн. узбережжі Сіцілії.