Ще в доках портових не почалась робота…

Ще в доках портових не почалась робота.

Отруйні випари смердючого болота

Летючим саваном встеляють пустирі.

Уламок місяця виблискує вгорі.

Важкими росами трава намокла плаче;

Гниє у бур’яні ослизле падло псяче;

І майже поруч з ним, під парканом, навзнак,

Хропе обшарпаний п’яниця чи жебрак.

А далі знов пустир. І сміття чорні купи:

Заливши нафтою, тут палять кінські трупи.

 

Куди ж це я іду? Невже нема доріг,

Щоб їхній жах і бруд вигнанця не стеріг?

Щоб долю оминуть жебрацьку і собачу?

Чи, може, я тепер своє майбутнє бачу?

І через кілька літ, можливо, це мені

Отак судилося лежати в бур’яні?

 

…А досі думалось: до смертної хвилини

Я вірші кластиму — цеглина до цеглини —

І будуватиму краси незримий Рим

З колонами дзвінких і виточених рим…

Грудень 20, 2015, 14:59
Кількість переглядів - 27
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)