В закуток, де мертва залізниця
Біля безбережної ріки,
Де видніється віддалеки
Біловежим привидом столиця,
Де уламки цегли, бризки скла, —
Вільним волоцюгам на відраду —
З-поза ґрат підстриженого саду
Бунтівлива лілія втекла.
Там, по кручах, фантастичні парки,
Мармурова білість колонад,
І ґотичних кипарисів ряд
Визира крізь ажурові арки;
Там живуть високі гандлярі,
Елеґантні сноби й наркомани,
Їхні дні — для здирства і омани,
Ночі — щоб гуляти до зорі.
Не для молитов, а чи гомілій
Має цей напівтаємний сад
Охорону із гранчастих ґрат
І оздобу із пахучих лілій.
Та знайшлась між ними і така,
Що втекла сюди — побути з нами.
І цвіте собі між бур’янами
Без нудних законів квітника.
2.ІІІ.1968–30.ІV.2009
[Включено автором до циклу «Надвечір’я» у виданні: Ігор Качуровський. Лірика. — Львів: Астролябія, 2013]