Самотня лілія

В закуток, де мертва залізниця

Біля безбережної ріки,

Де видніється віддалеки

Біловежим привидом столиця,

 

Де уламки цегли, бризки скла, —

Вільним волоцюгам на відраду —

З-поза ґрат підстриженого саду

Бунтівлива лілія втекла.

 

Там, по кручах, фантастичні парки,

Мармурова білість колонад,

І ґотичних кипарисів ряд

Визира крізь ажурові арки;

 

Там живуть високі гандлярі,

Елеґантні сноби й наркомани,

Їхні дні — для здирства і омани,

Ночі — щоб гуляти до зорі.

 

Не для молитов, а чи гомілій

Має цей напівтаємний сад

Охорону із гранчастих ґрат

І оздобу із пахучих лілій.

 

Та знайшлась між ними і така,

Що втекла сюди — побути з нами.

І цвіте собі між бур’янами

Без нудних законів квітника.

 

2.ІІІ.1968–30.ІV.2009

 

[Включено автором до циклу «Надвечір’я» у виданні: Ігор Качуровський. Лірика. — Львів: Астролябія, 2013]

Лютий 6, 2016, 21:38
Кількість переглядів - 2
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)