Розкішним ранком — простір для плавби…

       Галі Максименко

 

Розкішним ранком — простір для плавби.

Вітрець чола торкався мимохідь,

І ми пливли у далеч, у блакить,

Ген до містка, від «нашої» верби.

 

І ти стомилась: — Ні, не допливти,

Забракло сил, повітря не стає.

Та я підплив — і відпочила ти,

Поклавши руку на плече моє.

 

Якщо тебе знесилить марна путь,

Заломить біль, образа опече,

Я — біля тебе. Відпочинь, забудь,

Поклавши руки на моє плече.

Грудень 20, 2015, 15:22
Кількість переглядів - 10
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)