Пощо я тут? Яка нещадна сила
В безвихідний мене загнала кут?
Я наче раб, прикутий до кормила,
І від обіймів золотого тіла
Мені лишивсь тягар іржавих пут.
І марно б’ється думка обважніла:
Пощо я тут?
Але як іскра оживляє трут,
Як спалах сонця — молоді вітрила,
Так усмішка зненацька освітила
Твоїх очей холодний ізумруд.
І я вже знаю, я вже знаю, мила,
Пощо я тут.