Присягаюсь тінню евкаліптів,
Синню світлих повноводих рік,
Мудрістю зелених манускриптів,
Що весна їх пише рік-у-рік,
Ґотикою строгою, стрункою
Гострих кипарисових рядів,
Свіжістю нічного супокою,
Духом помаранчових садів,
Всім, що в серце ввігнано і вбито,
По руків’я всаджено як ніж —
Що тебе не можу розлюбити,
Що люблю так само, як раніш.