Від святих островів,
В кришталевім прозорім човні,
Його вітер привів
Під стрімкі узбережжя земні.
Хай крізь далеч німу
Він не знайде назад вороття —
Забажалось йому
Стать на берег земного життя.
Килим квітів стеліть
Там, де гостя виносить приплив.
Він бо хвилі століть
У дзвінкому човні переплив.
Темний натовп шумить;
Невідома причулася річ;
Він радіє щомить,
Хоч не бачить знайомих облич.
А про те і не зна,
Що стрічає рокований скін:
Тільки вийде з човна —
І обернеться в порох і тлін.