Полустанок

       А я не встиг на потяг…

       (Михайло Ситник)

 

Не наздогнав останнього вагона…

Як жовті іскри, гаснуть світляки,

Холодна вогкість віє від ріки

Над сірістю вечірнього перона.

 

Не наздогнав… Тепер сиди і жди

У мертвій порожнечі полустанку.

Наступний поїзд прийде на світанку —

Бо тут нечасто ходять поїзди.

 

О першій розминулись два експреси

(На полустанках не стають вони) —

І знову чорне плесо тишини

Пливе над синню річаного плеса.

 

…А зрештою — пощо рушати в путь?

Пощо це сонне і нудне чекання?

Таж втрачена — її не повернуть —

Нагода неповторна і остання.

 

Вечірній «дачний» відгримів і стих,

І жоден звук до мене не долине.

Я поспішав даремно, я не встиг

На залізницю вибігти з долини.

 

Всі сподівання, задуми, жалі

Стають відразу марними й пустими:

Ніякий поїзд вранці тут не йтиме,

І ранок не настане взагалі.

Грудень 20, 2015, 15:18
Кількість переглядів - 6
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)