Пісня про волю

Колись, під гарматними стрілами,

Йдучи по кривавому полю,

Мечами своїми вміли ми

Дзвеніти пісню про волю.

Вечірнім пожаром-загравою

Той час догорів навіки.

Від війська, повитого славою,

Лишились сліпі та каліки.

І ось ми пішли з бандурами

Шукати зрадливу долю,

Сміятись над днями похмурими,

Співати пісню про волю.

Будили ми срібними струнами

Народнього гніву хвилі.

Могутніми, гордими, юними

Ставали старі й безсилі.

А нам відтинали голови,

Чи руки в кайдани кували.

Пекуче розтоплене оливо

Зі сміхом в уста вливали.

 

Німі, оповиті путами,

В обіймах смертного болю,

Вчимось ми серцями скутими

Дзвеніти пісню про волю.

Січень 26, 2016, 0:10
Кількість переглядів - 24
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)