Пісня про білий парус

Де берегів зубчасті виломи

І далини блідий топаз,

Любив я стежити не раз

За швидкойдучими вітрилами:

 

Вилазять тіні з-за куща,

І місяць — ніч веде на поводі,

А дальній парус ген на овиді

Поломеніє, як свіча.

 

То ти пливла ясною яхтою —

Тепер лиш я почув про це —

І вітер лоскотав лице,

І берег славсь рудою плахтою.

 

Лякала ночі темнота

Розливом голубої повені.

Комусь чужому подаровані

Дівочі відпливли літа.

 

Тому лягала тінь осугою

За тим вітрилом осяйним,

Тому бо й стежив я за ним

Із нерозгаданою тугою.

 

10.ХІІ.1967

Травень 22, 2016, 21:00
Кількість переглядів - 129
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)