Після нечуваних потрав…

* * *

Після нечуваних потрав

німіє слово й звук.

І тих пісень, що дід співав,

не заспіва онук.

 

Розірветься ланцюг епох,

й, затамувавши крик,

посунеться, як магма, в льох

селянський материк.

 

Нащадок вирівня ландшафт,

себе в нім не пізна.

І вип’є з ним на брудершафт

веселий сатана.

Липень 21, 2018, 19:49
Кількість переглядів - 3
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)