Після бурі

Гроза пройшла. І ясність небувала

Лишилася в повітрі. Відпливла,

Мов корабель за обрій, сіра мла,

Що над річною даллю панувала.

 

Вже п’ятий рік дивлюся я туди,

Де губляться безмежжя срібноводі,

Мов хочу щось побачити на сході,

Крім неба і води.

 

Але сьогодні там, де синь сталева,

За кораблями й смугами димів,

Мені якісь ввижаються дерева

І прямокутні цяточки домів.

 

Немов я був сліпий і — прозріваю,

Немов розкрилась темна глибина

І, наче казка, з неї вирина

Далекий берег Уруґваю.

 

А де ж шукать чаклунської снаги,

Щоб викликати хмари чорно-хмурі,

І град, і грім… — Щоб потім, після бурі,

Побачить рідні береги?

Грудень 20, 2015, 15:20
Кількість переглядів - 24
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)