Підвладні невідкличному закону,
За сотні тисяч і мільйони літ
Зрослися сталактит і сталаґміт
У неструнку колінчасту колону.
Невпинно один одному навстріч
Вони тяглись, долаючи розлуку.
І мов дебелий прикорінь бамбуку
Проріс і камінь, і печерну ніч.
І стала з того прикорня підпора
Важезних сталактитових склепінь
Над озером, де чиста і прозора,
Чистіша, ніж повітря, глибочінь.
Яке це щастя: знати безпомильно,
Що хтось тобі назустріч поспіша,
Що десь до тебе тягнеться невхильно
Чи сталактит, чи квітка, чи душа.
13.ІХ.1970
Мюнхен
Прим. Печери, славні підземним озером, розташовані на східньому березі о. Мальйорки.