Оскар Вайльд

За те, що він до інших школярів

Не намагавсь наблизитись ніколи,

Вони його впіймали біля школи,

Коли надвечір він самотно брів.

 

І потягли гуртом за ноги в поле,

На холм стягли, пронесли через рів,

Щіпали і кусали і кололи,

А він нічого їм не говорив.

 

І ось нарешті запал вщух розбійний.

І він підвівсь, задумано-спокійний:

Ні однієї зморшки поміж брів.

 

Багрець на небі ще не догорів,

Теплом вечірнім віяло в долині,

І він сказав: «Прекрасний вечір нині».

Січень 26, 2016, 0:08
Кількість переглядів - 12
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)