Окасен

       Присвячую Борисові Ярхо

 

Хмурі вежі і мури грізні,

Де незбуджена спить давнина.

Ось і щілина в темній стіні,

Що крізь неї тікала вона.

 

Ти вдивляєшся в древні знаки,

Поринаєш в забуті часи,

І на мить повертають віки

Віщу казку любови й краси.

 

І здається, що вийде вілан,

У якого питатимеш ти,

Як до неї дорогу знайти

Серед росяних піль і полян.

 

І здається: за смутком алей —

Білих квітів пахучий замет,

І в альтанці з троянд і лілей

Дожидає тебе Ніколет.

Січень 24, 2016, 18:02
Кількість переглядів - 37
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)