Нюрнберзька криниця

Не скаламутить зір чужих зіниць
Незглибне люстро, каменем окуте.
Криницею цариць ти мала бути,
А стала ти — царицею криниць.

 

…І після всіх заломань і надламань
Як добре врешті забрести сюди:

Адже нема чистішої води,
Ніж та, що просочилася крізь камінь.

 

На линві опускаються свічки —
Вони не гаснуть, бо нема гнилизни.
А коли ґід униз водою бризне,
То плескіт чути — наче крізь віки.

 

Округлий отвір — око потойбіччя,
Де перед нами — вічність віч-на-віч,
Де простий символ непогасних свіч
Перетривав держави і сторіччя…

 

Серпень 1970
Мюнхен

Травень 22, 2016, 19:50
Кількість переглядів - 7
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)