Нова доба

       За старе, за прекрасне!

       (Мих. Берлов)

 

Нова доба стира сліди карбовані

Старих культур на вежах і на банях.

На вулиці — дівчата розмальовані,

Широкоплечі, в чоловічих штанях.

Біля кіно — юрбу не в силі стримати —

Два поліцаї ввічливо-брутальні.

І бачиш все, коли проходиш мимо ти

Під вигук джазу з темної їдальні.

 

А ти ідеш туди, де брами вічного,

Де інший світ для слуху і для зору,

Туди, де профіль велетня ґотичного,

Прекрасного і древнього собору.

В шпилях і вежах сили духа втілені,

Незмінні в дооколишньому русі.

А в храмі пусто. Над книжками схилені

Лише самотні дві чи три бабусі.

 

Чи чуєш? Над глибинами бездонними

Органу звуки піднялись і впали.

Маленький, під могутніми колонами,

Ти любиш слухать, як дзвенять хорали.

Та не здолати звуками безсилими

Страшної пустки, що панує в храмі,

Мара руїн спливає над кадилами,

І запах тління чути в тиміямі.

Вже доторкнувся до шпиля високого

Над світлим храмом чорний подих смерти.

Чи ж стане сил у тебе, одинокого,

Скарбницю духа в чужині підперти?

Адже тоді, як від чумної повені

Загинули твої святині власні,

В ту ж саму мить, в твоїй душі збудовані,

Постали храми світлі і прекрасні.

Чи ж знає хто, що без твоєї участи

Ніщо не зможе врятувати храму?

Ти — міст через безодню неминучости,

Ти — той ключар, який пильнує браму.

 

А час іде. І палець приреченности

Торкається до кожної святині,

І під гнилими плямами буденности

Зникає все, що вічним зветься нині.

Нова доба стира сліди карбовані

Старих культур на злотосяйних гранях.

На вулиці — дівчата розмальовані,

Бридкі дівчата в чоловічих штанях.

Січень 24, 2016, 17:55
Кількість переглядів - 20
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)