НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА. Феєрія

Неначе йду, а ти за мною вслід —

Бігом, бігом, спіткнулася, упала!..

А я й не втямлю, чи палає глід,

Чи ватри на узліссях на Купала…

 

Скажи, це ти чи це лише мана?

По вирвах гнізда в’ють потворні круки.

Мене ж і смерть і несмерть обмина,

А ти біжиш, зламавши білі руки…

 

У хитрих душу вижерла чума.

Душі нема! — кричать. Нема?! — не треба.

Душі нема?! — а хто ж вона сама —

З очищами, мов прірви, проти неба?

 

Вже ліс горить від спалахів суниць.

Жаринами під ноги ті суниці!

Біжи, біжи! Не крикну — зупинись,

Бо там тебе, як відьму, спалять ниці.

 

Нема повернень! І межі — нема!

Є тільки тьмяний вогник серед ночі.

Грозою розпанахана пітьма

Колюччям набивається ув очі.

 

Кудись пливуть бандури вздовж ріки.

Куди ж бо ви — з єдиною струною?..

І біла тінь коханої руки

На жовте листя падає за мною.

Листопад 27, 2015, 14:40
Кількість переглядів - 25
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)