На цім вікні лишу лиш білі квіти

На цім вікні лишу лиш білі квіти:

поллю їх, приголублю — й вже ми квити.

А всі рожеві, жовті, голубі

й такі, що аж не снилися тобі

(відтінків двадцять п’ять чи двадцять шість),

переселю до інших гарних місць.

 

Нехай внизу біжать автомобілі,

а тут «ростуть» морські корали білі —

сусіди квітів і веселих риб,

які, аби схотіли, то могли б,

напевне, здивувати цілий світ,

з води на білий виплигнувши цвіт.

 

Тут зазира крізь шибки біле небо —

ледь сторожко, щоправда: не збагне-бо,

чому поскрізь панує білий культ.

А ще тут акварель забігла в кут,

де я у білім платті, що сама

мережила (його давно нема).

 

І тільки жаль — в малесенькій кімнаті

на світлім чистім біло-білім святі,

котре немов зібралось до вінця,

нема блідого тихого лиця,

яке над всі знайомі досі лиця

щоночі невблаганно-біло сниться

й на білий аркуш вранці висіва

невидимі, як білий біль, слова.

 

 

Травень 8, 2018, 19:42
Кількість переглядів - 13
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)