На сонці, зламаний, дзвіночок доцвіта…

На сонці, зламаний, дзвіночок доцвіта —

Де був густезний бір, лягло узвишшя лисе.

До рідної нори не завітають лиси —

Нора давно пуста.

 

Коли рубають ліс — тікає звірина,

У кукурудзу геть позабігали сарни:

Краси потрібно їм, а тут усе негарне,

А пустка — навісна.

 

Зникають і гриби, коли стинають бір.

Як риби у глибінь, коли іде ескадра,

Вони ховаються у попідземні надра

Від стукоту сокир.

 

Бо знає мудрий гриб, що визирнув коли б,

Його також зітнуть, зламають і задавлять,

Затопчуть чобітьми чи прикорнем розчавлять, —

Все знає віщий гриб…

 

11.ХІ.1981

Травень 24, 2016, 10:20
Кількість переглядів - 23
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)