На могилі Ореста

В моїй заокеанській чужині —

Мов у тюрмі за мурами й ровами —

Не раз, було, примріється мені,

Що ми таки зустрінемося з Вами.

 

От і зустрілись. Ліс, не то квітник.

Чужі бабусі поливають квіти.

І щось мені говорить провідник.

Та тільки що? Не можу зрозуміти.

 

Ґраніт і мармур нерухомих брил.

І молоді яснозелені зела.

Шукаючи чогось поміж могил,

Перебігає вивірка весела.

 

В цім квітнику, чи лісі, чи в саду —

Прогріта сонцем ніжність мармурова.

Я довго мріяв. Я прийшов і жду.

А Ви мені не кажете ні слова.

Лютий 6, 2016, 21:42
Кількість переглядів - 7
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)