Мріялось, коли бузок цвістиме
Просто впри́тул під моїм вікном
І ховатиметься, наче ґном,
Дім поза ялинами густими,
Я тебе збуджу і принесу,
Голу посаджу на підвіконні,
І ми вдвох, щасливі і півсонні,
Будем пити вранішню красу.
Буде з неба чаша кришталева,
З підвіконня — доморобний трон.
І моя ти будеш королева
У короні із бузкових грон.
Мріялось, коли бузок цвістиме…