А що бо з тими віршами стає,
Які ми не встигаєм написати?
Чи зберігає вірш єство своє
І не вдягнувшись у словесні шати?
І, може, незаписані слова
У світ приходять як живі істоти,
І слово в іншій формі ожива,
Щоб я пізнав, пізнав нарешті, хто ти.
Тому й не рву заплутаних тенет —
Міраж чи сон, леґенда чи химера —
Бо ти болючий і п’янкий сонет
З неписаної спадщини Бодлера.