Марті Тарнавській

(Відгук на поезію «В житті моєму…»)

 

Ще багрянів, як рана, Бабин Яр,

А вже пішли прочісувати Київ.

І містом плив яріючий кошмар,

У випарах кривавих чорториїв.

 

Замало жертв — не всі тоді зійшлись:

Хто сам утік, кого сховали люди.

…Випитували хижо: «Юде? Юде?»

І переможно нишпорили скрізь.

 

У шафи і під ліжка зазирали…

Ніхто з них Ґете, певно, не читав,

Про Ваґнера ніхто не пам’ятав,

Обходячи горища і підвали.

 

Ввалились і в квартиру-ательє,

Де віяв дух Шпіцвеґа й Фраґонара,

І Франса Гальса, й Ґойї, й Ренуара,

Що в кожнім з них містична сила є.

 

І втупились в картини і мольберти —

І стихли зачудовано нараз,

Немов перед закляттям проти смерти:

— Пробачте! Ми не потурбуєм вас…

 

З катівськими ознаками на шапці

Так несполучні ввічливі слова…

…А в шафі в них тремтіла, ледь жива,

Стара єврейка, приятелька бабці.

 

Прим. Марта Тарнавська (нар. 1930) — укр. поетеса, дружина письменника Остапа Тарнавського, авторка збірок «Хвалю ілюзію» та «Землетрус». Шпіцвеґ (Carl Spitzweg, 1808–1885) — один з найвизначніших нім. майстрів пензля, за фахом аптекар; малярство опанував самотужки. (Інші згадані тут художники — загальновідомі).

Травень 24, 2016, 9:42
Кількість переглядів - 5
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)