Щойно отримали ми «Одіссею» в перекладі Тена.
Я ще не встиг прочитати, лише нашвидку переглянув.
Бачу: переклад чудовий. Ніколи Жуковський і Гнєдич,
Ні Вересаєв ніколи, кажу я, такого б не втнули.
Ми бо (не віриш?) в мистецтві перекладу перші на світі.
Рильський, і Кочур, і Зеров, і Клен, і Лукаш — бездоганні.
Паламарчук, що віддав геніяльно сонети Шекспіра,
Мусів би стати також у тім самім ряду поміж ними,
Тільки що прізвище трохи задовге і випало з ритму.
Отже, ми вдячні обоє за твій подарунок розкішний,
Вдячний би був і Гомер, якби мову він знав українську
Або якби він прозрів і побачив, як видано книгу.
Ми ж бо в оформленні книг перевищили старшого брата.
Ліда збиралась тобі написати окрему подяку,
Бож від дитинства читає й обожнює вірші Гомера.
Їй на догоду тепер я гексаметри мушу писати.
Правда, я й сам їх люблю. Але публіка, дура, не хоче:
Часом гексаметром можна її не на жарт налякати.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Відповідь дай, не барись, а то знову поїду на море,
Щоб від початку ще раз прочитати ту книгу химерну,
Книгу химерну й чудесну, яка називається — Ліда…
Ще щось хотів написати, та тільки ніяк не згадаю:
Пізня година, і втома, і надто вже хочеться спати.
На піврядку засинаю.
Й прямую до ліжка…
23.ХІ.1968