Ліді — на дооргу

Коли тебе оглушить чорний гамір,

Задушить від «асадо» сивий чад

І не здійсниться ні найменший намір,

Все буде не до речі і невлад,

 

Коли нестиме доля неласкава

Гіркополинних днів отруйний плин,

Хай до альпійських скель твоя уява

Повернеться на декілька хвилин.

 

Навскіс, немов прозорі контрафорси,

Стоять між сосон соняшні стовпи;

Смарагдовим вогнем біля тропи

Від них зайнявся мох зеленоворсий;

 

Куди не підеш, здовж усіх доріг

Танок ялин пружливо-тонкостанний;

На крутосхилах — недоталий сніг,

А на вершині — ґлетчер нерозтанний.

 

Холодна білість молодих берез,

Яснозелена глиця на модрині,

І проліски такі небесно-сині,

І тонко-тонко пахне дикий без.

 

І осад від клопіт і мотанини,

На долю й на людей безсилу лють

Розвіє свіжий вітер з полонини,

Дрозди в солодку пісню переллють…

 

5.V.1975

Травень 25, 2016, 22:34
Кількість переглядів - 5
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)