Коли тебе оглушить чорний гамір,
Задушить від «асадо» сивий чад
І не здійсниться ні найменший намір,
Все буде не до речі і невлад,
Коли нестиме доля неласкава
Гіркополинних днів отруйний плин,
Хай до альпійських скель твоя уява
Повернеться на декілька хвилин.
Навскіс, немов прозорі контрафорси,
Стоять між сосон соняшні стовпи;
Смарагдовим вогнем біля тропи
Від них зайнявся мох зеленоворсий;
Куди не підеш, здовж усіх доріг
Танок ялин пружливо-тонкостанний;
На крутосхилах — недоталий сніг,
А на вершині — ґлетчер нерозтанний.
Холодна білість молодих берез,
Яснозелена глиця на модрині,
І проліски такі небесно-сині,
І тонко-тонко пахне дикий без.
І осад від клопіт і мотанини,
На долю й на людей безсилу лють
Розвіє свіжий вітер з полонини,
Дрозди в солодку пісню переллють…
5.V.1975