Коли реве алярм…

Коли реве алярм — вони рудого пса

Ведуть до бомбосховища з кімнати.

Мовляв, у псові расова краса,

Бо це створіння півсліпе й кудлате.

А в вас, жінки, нема нордійських рис,

І ви даремно вибігли з бараку.

Ви тільки «ости». Вас не пустять вниз,

Куди беруть валізку і собаку.

У надлюдини палиця в руці,

Як це й належить справжній надлюдині.

І він котрусь із вас ударив по щоці

І верещить, що ви прокляті свині.

Ви не відходите. Юрбою стоїте

І намагаєтесь благати і молити:

Невже вони не зглянуться на те,

Що хворі ви, що в вас маленькі діти?

 

В повітрі почина стогнати і густи,

І срібні хрестики розсипались в блакиті —

Неначе хтось намалював хрести

Для тих, що будуть бомбами забиті.

Січень 24, 2016, 17:49
Кількість переглядів - 5
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)