Коли реве алярм — вони рудого пса
Ведуть до бомбосховища з кімнати.
Мовляв, у псові расова краса,
Бо це створіння півсліпе й кудлате.
А в вас, жінки, нема нордійських рис,
І ви даремно вибігли з бараку.
Ви тільки «ости». Вас не пустять вниз,
Куди беруть валізку і собаку.
У надлюдини палиця в руці,
Як це й належить справжній надлюдині.
І він котрусь із вас ударив по щоці
І верещить, що ви прокляті свині.
Ви не відходите. Юрбою стоїте
І намагаєтесь благати і молити:
Невже вони не зглянуться на те,
Що хворі ви, що в вас маленькі діти?
В повітрі почина стогнати і густи,
І срібні хрестики розсипались в блакиті —
Неначе хтось намалював хрести
Для тих, що будуть бомбами забиті.