Коли піднести очі, повні сліз…

Коли піднести очі, повні сліз,
До неба з ясносиніми зірками,
То зорі розпливаються над нами,
Стікають вниз.

І згадуєш Ван Ґоґа. Вечір, місто,
Глибока сутінь вулиці, вогні.
І зорі розтікаються плямисто
У вишині.

Ні, це не примха, не дивацтво пози,
Не прояв божевілля у мистця —
Йому ввиджалась вулиця оця
Крізь сльози.

Лютий 6, 2016, 21:10
Кількість переглядів - 14
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)