Коли нема дружини, ні родини,
І ти передвечірньої години
Бредеш додому сам —
Злодійкуватий кіт з підбитим оком,
З обскубаним у бійці лівим боком
Тебе зустріне там.
І пустотливий цуцик, як дитина,
Мерщій вилазить діркою з-під тина
Крізь бур’яни і хмиз.
І ось уже тобі на груди скаче,
Бо щастя непідроблене собаче —
Тебе лизнути в ніс.
Пригашені кольори пізніх циній,
Осінній день імлавий, смутно синій.
А скоро ніч і тьма.
А ти пильнуй кота і цуценяти,
Бо хоч таку родину треба мати —
Як іншої нема…
9.V.1964