Імпровізація по телефоні

Ти кажеш: «мазохізм»? Як можеш ти
Подумати, що я люблю страждання,
Мій рабський труд, мізерне існування
І нерозривне коло самоти?

 

На дні відчаю — глибше вже не впасти, —
Щоб вилізти, душа лиш бруд гребе.
…А скільки раз я стримував себе,
Щоб голову під потяг не покласти!..

 

І вірші, що складаються самі,
Це тільки продуховина в тюрмі:
Відпишешся — і ніби легше стане.

 

Тож я люблю не жах, не бруд, не рани —
Люблю я сонце й небо голубе,
Гірські вершини, море і тебе.

 

16.ІІ.1960

Травень 22, 2016, 20:55
Кількість переглядів - 14
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)